≤нформац≥йна суть грошей† та њњ застосуванн¤ при нормуванн≥ економ≥ки

 

™втух ќ.“. Ц доктор економ≥чних наук, професор кафедри ф≥нанс≥в п≥дприЇмств ≥ кредиту ¬олинського державного ун≥верситету ≥м. Ћ.”крањнки

 

¬ статт≥ розгл¤даЇтьс¤ суть грошей та њх функц≥њ. Ќа основ≥ ≥сторичного п≥дходу ≥ взаЇмозвТ¤зку форми та зм≥сту автор розкриваЇ ≥нформац≥йну суть грошей, досл≥джуЇ њњ властив≥сть обТЇктивно в≥дображати процеси в економ≥ц≥, розгл¤даЇ застосуванн¤ функц≥й грошей при нормуванн≥ економ≥чних в≥дносин на макро- та м≥крор≥вн¤х.

 

√рош≥ та проблеми њх використанн¤ займали та займають важливе м≥сце у життЇд≥¤льност≥ кожного субТЇкта господарюванн¤ ≥ окремоњ людини, в звТ¤зку з цим дан≥й проблем≥ ф≥лософами, ≥сториками, психологами та економ≥стами† прид≥л¤Їтьс¤ особлива увага. —еред останн≥х необх≥дно в≥дзначити, перш за все, таких всесв≥тньо в≥домих вчених ¤к ¬. ѕетт≥, ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо,  . ћаркс, ƒж.—. ћ≥лль, ”. ƒжеванс, ћ. “уган-Ѕарановський, ј. ѕ≥гу, ƒж.  ейнс, ћ. ‘р≥дман, ≤. ‘≥шер, Ћ. ’арр≥с та ј. ’айек. —еред в≥тчизн¤них таких ¤к ј. √альчинський, ћ. —авлук, ¬. Ћагут≥н, Ѕ. ≤вас≥в, ј. „ухно та ≥нших.

ѕитанн¤ теор≥њ грошей вимагають нових п≥дход≥в, переосмисленн¤ де¤ких ≥снуючих пон¤ть та суттЇвих њх доповнень, незважаючи на велику к≥льк≥сть наукових праць з даноњ проблеми. ƒана статт¤ торкаЇтьс¤ де¤ких важливих проблем теор≥њ грошей та грошового об≥гу, серед ¤ких найважлив≥шою Ї визначенн¤ сут≥ грошей.

Ќа думку професора, директора Ќац≥онального ≥нституту стратег≥чних досл≥джень ј. √альчинського Увизначенн¤ сут≥ грошей ≥, в≥дпов≥дно до нього, фундаментальних засад њх розвитку становить базовий р≥вень монетарноњ теор≥њ. ¬ теор≥њ грошей ≥снуЇ багато розб≥жностей та невизначеностей, що пом≥тно ускладнюЇ розвиток не лише теор≥њ, а й практики грошових в≥дносинФ [1, с.64].

ѕродовжуЇ думку јнатол≥¤ √альчинського ≥нший в≥домий вчений, професор ћ. —авлук, ¤кий в≥дзначив, що Унадзвичайно складна сутн≥сть грошей не даЇ змоги св≥тов≥й економ≥чн≥й думц≥ дати однозначне ≥ достатньо повне њх визначенн¤ на пон¤т≥йному р≥вн≥Ф [2, с.10].

—ьогодн≥ загальнов≥доме визначенн¤ сутност≥ грошей ¤к особливого товару, ¤кий в≥д≥граЇ роль всезагального екв≥валенту, Ї певною м≥рою обмеженим ≥ вступаЇ у протир≥чч¤ з сучасними формами грошей. ÷ей факт в≥дм≥чають ¤к заруб≥жн≥, так ≥ в≥тчизн¤н≥ вчен≥. —еред них необх≥дно в≥дзначити професора, директора ÷ентру фундаментальних ≥ прикладних досл≥джень ф≥нансовоњ академ≥њ при ”р¤д≥ –ос≥йськоњ федерац≥њ Ћ.  расав≥ну та професора, директора ”крањнськоњ ф≥нансово-банк≥вськоњ школи ћ. —авлука [3,2].

†ѕри визначенн≥ сут≥ грошей науковц≥, ¤к правило, прагнуть виходити з њх функц≥й. ѕрикладом такого п≥дходу Ї характеристика сут≥ грошей, ¤ка наведена в п≥дручнику  .–. ћакконнелла та —.Ћ. Ѕрю У≈коном≥ксФ. Ќа запитанн¤ в≥дносно сут≥ грошей автори п≥дручника дають таку в≥дпов≥дь: У√рош≥ Ц це те, що вони робл¤ть. ”се, що виконуЇ функц≥њ грошей Ц грош≥Ф [4, с.264]. ƒаний п≥дх≥д до визначенн¤ сут≥ грошей можемо спостер≥гати ≥ в прац¤х багатьох в≥домих вчених. Ќаприклад, на думку ≈.ƒ. ƒолана,  .ƒж.  емпбелла та –.ƒж.  емпбелла Угрош≥ Ц це зас≥б оплати товар≥в та послуг, зас≥б вим≥ру вартост≥, а також збереженн¤ вартост≥Ф [5, с.25].

≈коном≥ст,† фах≥вець з теор≥њ грошей Ћ. ’арр≥с до грошей в≥дносив те, що функц≥онуЇ в ¤кост≥ засобу об≥гу, рахунковоњ одиниц≥ та засобу збереженн¤ вартост≥ [6].

¬иход¤чи з позиц≥њ, що сутн≥сть грошей визначаЇтьс¤ њх функц≥¤ми, стаЇ зрозум≥ло, що в залежност≥ в≥д визначенн¤ функц≥й грошей ми будемо мати в≥дпов≥дну њх суть. ¬ той же час, ¤к в≥дзначають вчен≥ Ц економ≥сти, проблема функц≥й грошей Ї од≥Їю з найб≥льш дискус≥йних. –озб≥жн≥сть в погл¤дах на це питанн¤ стосуЇтьс¤ не т≥льки трактуванн¤ окремих функц≥й,† але† ≥† њх к≥лькост≥ [2,3].

як в≥домо,  . ћаркс в≥дзначав д≥ю пТ¤ти грошових функц≥й: м≥ри вартост≥, засобу об≥гу, нагромадженн¤, платежу ≥ функц≥ю св≥тових грошей. «ах≥дн≥ вчен≥ в своњй б≥льшост≥ сьогодн≥ розгл¤дають, ¤к правило, три функц≥њ: функц≥ю засобу обм≥ну, одиниц≥ розрахунку (м≥ра вартост≥) та функц≥ю† засобу нагромадженн¤ вартост≥ [5,6,8].

јнгл≥йський економ≥ст “.  рамп вид≥л¤Ї чотири грошов≥ функц≥њ, а саме: функц≥ю засобу платежу, м≥ри вартост≥, засобу об≥гу та засобу нагромадженн¤† багатства [1, с.71], а вчен≥ Ц економ≥сти –.Ћ. ћ≥ллер та ƒ.ƒ. ¬ан-’ауз зам≥сть терм≥ну Унагромадженн¤ багатстваФ використовують терм≥н Узбереженн¤ вартост≥Ф [9с.7].

¬ той же час рос≥йський вчений, професор ј.  осий в своњй статт≥ У—учасн≥ грош≥Ф анал≥зуЇ с≥м функц≥й грошей, а саме: функц≥ю м≥ри вартост≥,† масштабу ц≥н,† засобу об≥гу, платежу, накопиченн¤,† засобу збереженн¤ вартост≥, а також функц≥ю св≥тових грошей [7, с.45].

Ќа думку професора  расав≥ноњ, проблема анал≥зу функц≥й грошей сьогодн≥ Ї актуальною . « цього приводу, з урахуванн¤м зазначених розб≥жностей, професор ј. √альчинський пропонуЇ Уусв≥домити найзагальн≥ш≥ методолог≥чн≥ положенн¤, що характеризують принципи структурноњ побудови ≥, в≥дпов≥дно до цього, метод п≥знанн¤ природи грошових функц≥й та механ≥зму њх реал≥зац≥њФ [1, с.71].

Ќа основ≥ вищенаведеного, автор монограф≥њ У“еор≥¤ грошейФ јнатол≥й √альчинський пропонуЇ де¤к≥ методолог≥чн≥ положенн¤ наукових досл≥джень, що стосуютьс¤ функц≥й грошей, серед ¤ких: забезпеченн¤ ≥сторичного п≥дходу до анал≥зу функц≥й грошей у звТ¤зку з≥ зм≥нами в структур≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤ виробництва† та об≥гу товар≥в.

Ќауков≥ досл≥дженн¤ на основ≥ цих положень провод¤тьс¤ багатьма вченими, але, ¤к правило, вони зд≥йснюютьс¤ т≥льки в рамках в≥домих сьогодн≥ функц≥й грошей.

ƒе¤к≥ вчен≥ зменшують к≥льк≥сть функц≥й, поЇднуючи ≥ комб≥нуючи пТ¤ть класичних функц≥й [4,5,6], або, навпаки, намагаютьс¤ њх модиф≥кувати по м≥р≥ розвитку товарно-грошових в≥дносин у б≥льшу к≥льк≥сть [3,7].

Ќеобх≥дно в≥дзначити, що в процес≥ економ≥чного розвитку та зм≥н в наукових п≥дходах до визначенн¤ сут≥ грошей повинна в≥дбуватис¤ не лише модиф≥кац≥¤ на¤вних функц≥й,† а й по¤ва принципово нових , в чому, на думку фах≥вц≥в, повинна в≥дображатись загальна д≥алектика розвитку грошових в≥дносин та принципу њхнього ≥сторизму [1].

—учасний розвиток економ≥ки, њњ ≥нформац≥йний характер та нов≥ п≥дходи до сут≥ грошей через призму ф≥нансовоњ науки, де грош≥ розгл¤даютьс¤ ¤к основний предмет досл≥дженн¤, дають основу дл¤ по¤ви та обірунтуванн¤ новоњ функц≥њ грошей Ц ≥нформац≥йноњ.

—учасна ф≥нансова наука даЇ можлив≥сть розгл¤дати грошов≥ кошти ¤к зас≥б ≥нформац≥йного забезпеченн¤ розвитку ринкового середовища ¤к на макрор≥вн≥, так ≥ на р≥вн≥ п≥дприЇмства, окремого домогосподарства та людини. ≤нформац≥йна суть грошей вит≥каЇ з реально ≥снуючоњ д≥йсност≥, справа т≥льки в тому, що по¤ву даноњ функц≥њ, ¤к економ≥чноњ категор≥њ, необх≥дно науково обірунтувати. ƒл¤ цього на баз≥ ≥сторичного п≥дходу та забезпеченн¤ в≥дпов≥дност≥ м≥ж формою ≥ зм≥стом зробимо анал≥з генезису грошей.

√енезис грошей св≥дчить про те, що вони Ї соц≥ально-економ≥чним ≥нструментом ≥нформац≥йного обм≥ну. як в≥домо, людина ≥нтуњтивно чи св≥домо, зд≥йснюючи обм≥н в господарськ≥й д≥¤льност≥, насамперед керуЇтьс¤ ≥нформац≥Їю з метою вдосконаленн¤ товарного обм≥ну, створюЇ нов≥ ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ та ≥нструменти (засоби). ќдним з таких ≥нструмент≥в стали грош≥, що значно удосконалило обм≥нн≥ процеси. √рош≥, ¤к в≥домо, з початку њх ≥снуванн¤ були загальним екв≥валентом ≥ високол≥кв≥дним товаром. ¬они в≥д часу њх по¤ви виконували також роль Убезмовних ≥нформатор≥вФ, тобто несли та несуть ≥нформац≥ю не т≥льки про свою варт≥сть, варт≥сть товар≥в та послуг, а й ≥нформують субТЇкт≥в ринку про стан та перспективи розвитку окремих галузей економ≥ки та господарств.

як в≥домо, перш≥ грош≥ ¤вл¤ли собою товар у вигл¤д≥ благородних метал≥в, варт≥сть ¤ких визначалась њх р≥дк≥стю ¤к матер≥ального обТЇкту. «годом на зм≥ну металевим грошам приход¤ть паперов≥ Цдетерм≥нован≥ знаки вартост≥. ‘акт по¤ви паперових грошей ¤скраво п≥дкреслив те, що грош≥ Ц це, перш за все, ≥нформац≥йний ≥нструмент.

ѕерех≥д до широкого застосуванн¤ паперових грошей у сусп≥льств≥ повТ¤заний з роботою банк≥вськоњ системи. ѕрацюючи з грошима, ¤к≥ мають ≥нформац≥йну функц≥ю, банк≥вська система стаЇ не т≥льки основною ланкою ф≥нансовоњ системи в крањн≥, а й потужною ≥нформац≥йною системою[1]. ” процес≥ свого розвитку банк≥вська система пост≥йно вдосконалюЇ форму грошей. Ќа початку ’’ стол≥тт¤ в розвинутих крањнах св≥ту вона поступово прийшла до широкого застосуванн¤ чек≥в, ¤к≥ в≥льно обм≥нювались на валюту по м≥р≥ њх предТ¤вленн¤. ” 70-80 роках ’’ стол≥тт¤ широке застосуванн¤ чек≥в дало змогу в де¤ких державах позбутис¤ гот≥вки на 90%, тобто широко використовувати ≥нформац≥ю на ≥нших паперових нос≥¤х.

ѕо¤ва ≥ широке розповсюдженн¤ електронних грошей в соц≥ально-економ≥чному житт≥ сусп≥льства Ї законом≥рним етапом його розвитку, що дозвол¤Ї нам б≥льш ч≥тко побачити та усв≥домити њх ≥нформац≥йну сутн≥сть.

√енезис грошей (њх форм) св≥дчить про поступове њх наближенн¤ до найб≥льшоњ в≥дпов≥дност≥ форми та зм≥сту. —ьогодн≥ електронна форма грошей в≥дображаЇ њхню ≥нформац≥йну функц≥ю достатньо повно дл¤ того, щоб њњ усв≥домити.

«а допомогою ≥нформац≥йноњ функц≥њ ми не лише оц≥нюЇмо реальний стан економ≥ки крањни ≥ окремих господарств, ми також можемо ефективно керувати економ≥чним та соц≥альним розвитком крањни, планувати роботу п≥дприЇмств ≥ окремоњ людини в умовах невизначеност≥.

†ѕри обТЇднанн≥ ринк≥в за допомогою сучасноњ банк≥вськоњ системи грош≥ стають св≥товим ≥нформац≥йним ≥нструментом. «розум≥ло, що ≥нформац≥йна функц≥¤, ¤к ≥ ≥нша економ≥чна категор≥¤, не може ≥снувати окремо, без взаЇмозвТ¤зку з тими функц≥¤ми, що досл≥джувалис¤ ран≥ше.

«робимо спробу досл≥дити сп≥вв≥дношенн¤ ≥нформац≥йноњ функц≥њ грошей та ≥нших њх функц≥й.

≤нформац≥йна функц≥¤ грошей перепл≥таЇтьс¤ з ≥ншими функц≥¤ми грошей ≥, перш за все, з функц≥Їю м≥ри вартост≥. –озгл¤немо цей взаЇмозвТ¤зок.

‘ункц≥¤ м≥ри вартост≥ використовуЇтьс¤ у процес≥ оц≥нки вартост≥ товар≥в ≥ послуг. «вичайно, грош≥, ¤к зас≥б вим≥ру вартост≥, несуть ≥нформац≥ю про варт≥сть та ц≥ну товару на ринку. ¬ даному випадку ми бачимо поЇднанн¤ функц≥њ вим≥ру вартост≥ та ≥нформац≥йноњ функц≥њ, але при оц≥нц≥ ринк≥в, анал≥з≥ грошових поток≥в та ф≥нансового стану п≥дприЇмств використанн¤ грошей через в≥доме нам пон¤тт¤ Узас≥б вим≥ру вартост≥Ф Ї обмеженим.

≤нформац≥йна функц≥¤ грошей даЇ можлив≥сть не т≥льки оц≥нити варт≥сть товар≥в, послуг та певноњ роботи, вона також даЇ можлив≥сть вивчати ринки, б≥знес ≥, кр≥м цього, зд≥йснювати плануванн¤ та орган≥зац≥ю д≥¤льност≥ ¤к окремих домогосподарств, п≥дприЇмств, так ≥ крањни в ц≥лому.

“аким чином, ≥нформац≥йна функц≥¤ грошей не дублюЇ функц≥ю вим≥ру вартост≥, а ¤вл¤Їтьс¤ б≥льш широким пон¤тт¤м, ¤ке найповн≥ше в≥дпов≥даЇ сучасн≥й форм≥ грошей.

†††††††† ƒоц≥льно в≥дзначити позиц≥ю в≥домих украњнських вчених ¬. √ейца, ¬. —еминоженка та ј.√альчинського в≥дносно того, що в умовах новоњ економ≥ки можна говорити про перетворенн¤ ≥нформац≥њ в субстанц≥ональну основу ≥снуючоњ економ≥чноњ реальност≥ [10, с.272]. ћожемо доповнити, що грош≥ Ї нос≥¤ми т≥Їњ необх≥дноњ ринку ≥нформац≥њ, ¤ка забезпечуЇ його функц≥онуванн¤. ¬ звТ¤зку з цим сьогодн≥ ми не можемо не вид≥л¤ти ≥ не досл≥джувати њх ≥нформац≥йну функц≥ю.

ќсоблив≥стю ≥нформац≥йноњ функц≥њ грошей Ї те, що вона Ї обТЇктивною. ÷е обумовлено њх здатн≥стю обТЇктив≥зовувати в≥дносини субТЇкт≥в господарюванн¤ у процес≥ товарно-обм≥нних операц≥й. ÷ю здатн≥сть описав ще на початку ’’ ст. в≥домий н≥мецький вчений √. «≥ммель [11]. ќб≥г грошей, з одного боку, ≥нтенсиф≥куЇ обм≥н, а з ≥ншого Ц абстрагуЇ в≥дносини м≥ж його учасниками. ѕроцес обТЇктив≥зуванн¤ субТЇктивних в≥дносин за допомогою грошей у сусп≥льств≥ зд≥йснюЇтьс¤ посл≥довно. —початку зТ¤вл¤Їтьс¤ бажанн¤ субТЇкта ринку волод≥ти обТЇктом, ¤кий дл¤ нього маЇ субТЇктивн≥ ц≥нност≥, надал≥ цей субТЇкт оц≥нюЇ його на основ≥ сусп≥льноњ (обТЇктивноњ) вартост≥ товару. Ќаступним кроком потенц≥йного покупц¤ Ї сп≥вставленн¤ вартост≥ товару з коштами, ¤к≥ в≥н маЇ. ѕри сп≥впад≥нн≥ субТЇктивних фактор≥в з обТЇктивною варт≥стю зд≥йснюЇтьс¤ куп≥вл¤ товару. ¬ процес≥ цього особист≥ в≥дносини субТЇкта ринку до певноњ ц≥нност≥ товару за допомогою грошей перетворюютьс¤ в абстрактн≥, обТЇктивн≥ в≥дносини, що вим≥рюютьс¤ грошовим екв≥валентом Ц сусп≥льною або ринковою варт≥стю товару.

¬≥дображаючи процеси в економ≥ц≥, грош≥† несуть обТЇктивну ≥нформац≥ю про њх законом≥рност≥, але будучи незалежною† ≥нформац≥йною субстанц≥Їю ринкового середовища створюють ≥ власн≥ закони.[2] « цього приводу французький вчений —. ћоскович≥ писав: "розповсюдженн¤ грошей дотримуЇтьс¤ закону корт≥кал≥зац≥њ[3], ¤кий надаЇ њм абстрактний характер та дозвол¤Ї досконало та обТЇктивно виробл¤ти власн≥ правила" [12, с.407].

ќсоблив≥сть ≥нформац≥йноњ сут≥ грошей пол¤гаЇ в тому, що њх об≥гу, з одного боку, притаманн≥ певн≥ власн≥ правила, ¤к≥ в≥дображають обТЇктивн≥ законом≥рност≥ в економ≥ц≥, а з ≥ншого Ц вони здатн≥ зводити ц≥ норми до певних к≥льк≥сних показник≥в. ¬иход¤чи з цього ми можемо використовувати ≥нформац≥йну суть грошей ¤к ун≥кальний зас≥б нормуванн¤ економ≥чних в≥дносин.

ƒ≥алектична Їдн≥сть к≥льк≥сних та ¤к≥сних характеристик грошового об≥гу про¤вл¤Їтьс¤ в њх здатност≥ перетворювати за допомогою розрахунк≥в основоположн≥ правила (норми) в певн≥ показники (нормативи), що складаЇ основу процесу нормуванн¤.[4]

як в≥домо, рух вперед на науков≥й нив≥ п≥знанн¤ сут≥ ¤вища зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом його ≥дентиф≥кац≥њ за допомогою к≥льк≥сних показник≥в, ¤к≥ розраховуютьс¤ на основ≥ певних законом≥рностей. √рош≥ Ї тим ≥нструментом, ¤кий даЇ можлив≥сть п≥знавати економ≥чн≥ ¤вища та керувати процесами.  р≥м того, ми можемо впевнено стверджувати, що њх використанн¤ ¤к зас≥б нормуванн¤† зробило економ≥ку† сучасною наукою.

≤нформац≥йна суть грошей даЇ можлив≥сть використовувати њх ≥ ¤к зас≥б управл≥нн¤ економ≥чними процесами ¤к на макро, так ≥ на м≥крор≥вн≥. ƒл¤ обірунтуванн¤ цього положенн¤ розгл¤немо на конкретному приклад≥ застосуванн¤ одного з закон≥в грошей при нормуванн≥ економ≥чних в≥дносин.

як в≥домо, в ринковому середовищ≥, ¤к ≥ в природ≥, нормальний обм≥н маЇ зд≥йснюватись за принципом екв≥валентност≥, тому основною умовою або нормою, за ¤кою забезпечуЇтьс¤ стаб≥льний товарно-грошовий обм≥н прот¤гом тривалого часу, Ї† екв≥валентн≥сть, тобто ¤кою варт≥стю товар, послуга або певна робота були створен≥ людиною, або товариством, або нац≥Їю, ст≥льки вони† ≥ повинн≥ отримувати грошей. ѕри цьому сума кошт≥в, ¤ку отримали субТЇкти ринку, нормуЇтьс¤ на основ≥ попиту, пропозиц≥њ та соц≥альних потреб сусп≥льства. ÷е правило можна визначити ≥ так: кожний субТЇкт ринку потребуЇ ст≥льки грошей, ск≥льки в≥н може або здатний ≥ прагне, в к≥нцевому п≥дсумку, перетворити в товари, послуги та роботу, ¤к≥ Ї конкурентними на ринку або мають соц≥альну ц≥нн≥сть. « ≥ншого боку ми можемо стверджувати, що реальный попит на грош≥ на макрор≥вн≥ визначаЇтьс¤ розм≥ром виготовленого нац≥онального продукту, а грошова маса обТЇктивно розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж субТЇктами ринку на основ≥ њх здатност≥ виготовл¤ти потр≥бн≥ товари та послуги. ÷¤ здатн≥сть та прагненн¤ людини створювати конкурентн≥ товари, що в≥дображаЇтьс¤ певними нормованими грошовими потоками, ≥ Ї показником багатства, про ¤ке писав ще јдам —м≥т, тому в ринковому середовищ≥ природним (законним)[5] шл¤хом до багатства Ї бажанн¤ людини, ч≥тк≥ та тверд≥ нам≥ри отримувати грош≥ на основ≥ екв≥валентного обм≥ну. Ѕажанн¤ та ч≥тк≥ нам≥ри людини заробл¤ти грош≥ повинн≥ зд≥йснюватис¤ в умовах певноњ свободи та† поЇднуватис¤ з вдосконаленн¤м нею своњх профес≥йних зд≥бностей на основ≥ любов≥ до вибраноњ справи, прагненн¤ оволод≥ти знанн¤ми та њх застосувати.

. “аким чином, принцип екв≥валентност≥, в к≥нцевому результат≥ встановлюЇ взаЇмозвТ¤зок м≥ж здатн≥стю та прагненн¤м людини та п≥дприЇмства виготовл¤ти товари ≥ послуги та отриманн¤м за це екв≥валентн≥ суми грошей.

Ќорма екв≥валентност≥ та погл¤д, ¤кий випливаЇ з нењ Укожному за здатн≥стюФ, мають силу ≥ на св≥товому р≥вн≥, де грош≥ перерозпод≥л¤ютьс¤ на користь тих крањн, народи ¤ких здатн≥ виробл¤ти конкурентн≥ товари ≥ послуги, що обумовлюЇ њх здатн≥сть ефективно використовувати ресурси.

якщо мова йде про державу, то зг≥дно норми екв≥валентност≥ реальна грошова маса[6] завжди в≥дпов≥даЇ ¬¬ѕ, ¤кий створило населенн¤.

ƒана норма† знаходить своЇ в≥дображенн¤ в к≥льк≥сн≥й теор≥њ грошей, ¤ка встановлюЇ звТ¤зок м≥ж р≥внем товарних ц≥н ≥ к≥льк≥стю грошей в об≥гу. ќснови даноњ теор≥њ закладен≥ ще до нашоњ ери та описан≥ в ’≤≤-XVIII стол≥тт¤х вченими ¬. ѕетт≥ з ƒж. ¬андерл≥нтом, ƒ. ёмом та ‘.  ене [ 13, 14]. ” XX стол≥тт≥ к≥льк≥сна теор≥¤ грошей отримала математичне в≥дображенн¤ у формулах в≥домих економ≥ст≥в ≤. ‘≥шера, ј. ѕ≥гу ≥† ћ. ‘р≥дмана. ÷≥ формули л¤гли в основу сучасноњ монетароњ пол≥тики, ¤ку активно провод¤ть ур¤ди багатьох крањн св≥ту, однак досл≥дженн¤ показують, що проведен≥ ними заходи не завжди Ї ефективними, а в де¤ких випадках мають ≥ негативний вплив на економ≥ку та соц≥альну сферу [15,17].

ѕри нормуванн≥ економ≥чних в≥дносин за допомогою монетарноњ пол≥тики необх≥дно враховувати, що ринкова система д≥Ї за обТЇктивними законами ≥ грошова маса, ¤ка обертаЇтьс¤ в крањн≥, самост≥йно балансуЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж розм≥ром виробленого ¬¬ѕ та р≥внем ц≥н. «а рахунок зм≥ни ц≥ни на товари та послуги грош≥ прот¤гом певного часу збалансовують систему товарообм≥ну. ÷¤ законом≥рн≥сть описана ще ƒ. ёмом ≥ знайшла в≥дображенн¤ в роботах сучасних економ≥ст≥в ћ. ‘р≥дмана, ј. Ўварц та ј. ’айека [11,16,18].†† ¬иход¤чи з ц≥Їњ законом≥рност≥ ми можемо зробити висновок, що г≥пер≥нфл¤ц≥¤ та ≥нш≥ кризов≥ ¤вища в економ≥ц≥ не можуть виникнути ≥, тим б≥льше, ≥снувати тривалий час. якщо це в≥дбуваЇтьс¤, то очевидно, що ур¤д штучно впливаЇ† на ринков≥ закони. Ќе випадково що головною тезою ћ. ‘р≥дмана, ј. ’ейка та њхн≥х колег було те, що ринкова економ≥ка функц≥онуЇ найкращим чином тод≥, коли њњ залишають у спокоњ [16;18]. јле, ¤к ми ран≥ше в≥дзначали, формуванн¤ економ≥чних в≥дносин повинно зд≥йснюватис¤ на принципово нових п≥дходах, а саме, спочатку зд≥йснюЇтьс¤ ви¤вленн¤ ринкових закон≥в (норм), а дал≥ в межах цих закон≥в розраховуютьс¤ певн≥ нормативи об≥гу кап≥талу, ¤ких повинн≥ дотримуватис¤ в сусп≥льств≥. ¬≥дпов≥дно до цього необх≥дно в≥дзначити, що при зм≥н≥ обс¤г≥в виробництва та поширенн≥ внутр≥шнього ринку з метою запоб≥ганн¤ коливанн¤ ц≥н ур¤ди багатьох крањн регулюють пропозиц≥њ грошей. ¬раховуючи те, що людина, а в к≥нцевому випадку ≥ народ крањни, прагне до економ≥чного вдосконаленн¤, до зб≥льшенн¤ виробництва, що веде до росту ¬¬ѕ, де¤к≥ економ≥сти† пропонують† планувати незначний р≥вень ≥нфл¤ц≥њ на наступний пер≥од. « њхньоњ точки зору пропозиц≥њ ¤к монетарист≥в так ≥ кейнс≥анц≥в щодо певного нормативного показника ≥нфл¤ц≥њ в крањн≥ Ї обірунтованими, але даний п≥дх≥д до плануванн¤ ≥нфл¤ц≥йних норматив≥в росту маЇ ≥ншу природу.

¬≥дпов≥дно до принципу екв≥валентност≥ зб≥льшенн¤ зростанн¤ виробництва конкурентних товар≥в ≥ послуг на ринку завжди в к≥нцевому п≥дсумку приводить до росту грошовоњ маси. [14] «б≥льшенн¤ ж пропозиц≥њ ном≥нальноњ грошовоњ маси, у свою чергу, може спри¤ти пожвавленню економ≥ки ≥ росту ¬¬ѕ. ќднак треба п≥дкреслити, що ¤кщо зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей на внутр≥шньому ринку крањни зд≥йснено шл¤хом зб≥льшенн¤ випуску додаткових грошових знак≥в (ем≥с≥Їю), то це пожвавленн¤, ¤к показуЇ практика, носить короткостроковий характер. ѕер≥од пожвавленн¤ в даному випадку триваЇ, ¤к правило, з моменту зб≥льшенн¤ грошовоњ маси ≥ до п≥двищенн¤ ц≥н. ѕо¤сненн¤ даного ¤вища зд≥йснив ƒавид ём† ще в ’VIII ст. [14 c. 86-89].

†” сучасних умовах, коли безгот≥вков≥ розрахунки з використанн¤м системи електронних платеж≥в зростають ≥ мають загальний характер, цей пер≥од значно скорочуЇтьс¤. ≈м≥с≥йний р≥ст грошей впливаЇ на р≥ст ¬¬ѕ дуже короткий час ≥ надал≥ все зводитьс¤ до росту ц≥н. “аким чином, р≥ст грошовоњ маси за рахунок њњ ем≥с≥њ при спад≥ виробництва приводить до негативних насл≥дк≥в: ≥нфл¤ц≥њ, розбалансуванн¤ економ≥чних в≥дносин ≥ до подальшого зниженн¤ ¬¬ѕ.

†¬ умовах спаду виробництва багато економ≥ст≥в вважають доц≥льним† нормоване зниженн¤ росту пропозиц≥њ ем≥с≥њ грошей та створенн¤ умов дл¤ пожвавленн¤ ≥нвестиц≥йноњ та кредитноњ д≥¤льност≥ в крањн≥. «а даним правилом, наприклад, д≥ють адм≥н≥страц≥њ ѕрезидента —Ўј† ще з час≥в ¬еликоњ депрес≥њ [15]. «вичайно, це Ї втручанн¤м в закон екв≥валентност≥, але воно не протид≥Ї йому.

¬ економ≥чн≥й ≥стор≥њ Ї факти ≥ того, що кер≥вництво крањни д≥Ї протилежно до правил, встановлених ринком. “ак, наприклад, спад виробництва в колишньому —–—– в к≥нц≥ 80-х рок≥в минулого стол≥тт¤ супроводжувавс¤ ростом пропозиц≥њ ем≥с≥йноњ рублевоњ маси, що призвело до ≥нфл¤ц≥њ та ще б≥льше денормал≥зувало економ≥ку крањни. Ќа ”крањн≥ п≥сл¤ розпаду —–—– за ш≥сть рок≥в† при пад≥нн≥ реального ¬¬ѕ б≥льше н≥ж у 2 рази пропозиц≥¤ грошовоњ маси (ћ₁) зб≥льшилась в 367151,2% в≥д 100% р≥вн¤ к≥нц¤ 1991 року. ¬насл≥док цих под≥й ≥ндекс споживчих ц≥н вир≥с майже у 42 тис. раз≥в [17, с. 147].

“ривале зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей за рахунок ем≥с≥њ призвело до виникненн¤ тривалоњ г≥пер≥нфл¤ц≥њ на ”крањн≥. ѕод≥бне сталос¤ ≥ в –ос≥њ та в ≥нших пострад¤нських крањнах. ѕерех≥д в≥д адм≥н≥стративного веденн¤ господарства до ринкового вплинув ≥ на характер ≥нфл¤ц≥йного процесу в цих державах, ¤кий був не т≥льки тривалим за терм≥ном ≥ великим за розм≥рами, а й г≥пертрофованим. …ого г≥пертрофован≥сть пол¤гала в нев≥дпов≥дност≥ росту ц≥н на товари та основний кап≥тал.

ўо це дало народам цих крањн? «а цей час, за рахунок використанн¤ ем≥с≥йних грошей, дешевих позик та великоњ р≥зниц≥ ц≥н† окрем≥ громад¤ни своЇчасно використали денормовану ситуац≥ю, що була створена ≥ практично пристосували своњ зд≥бност≥ та закони грошей до особистого збагаченн¤. “аким чином, нац≥¤ отримала власних кап≥тал≥ст≥в, серед ¤ких визначились ф≥нансов≥ ол≥гархи. ѕоступово став зТ¤вл¤тис¤ ≥ середн≥й клас. “ак був зд≥йснений перех≥д до основ ринковоњ економ≥ки ≥ практично завершений етап первинного накопиченн¤ кап≥талу.†

¬ той пер≥од г≥пертрофована ≥нфл¤ц≥¤ вплинула ≥ на добробут широких прошарк≥в населенн¤, матер≥альне становище ¤ких р≥зко впало. ѕрикрим стало ≥ те, що населенн¤ не було п≥дготовлене до такоњ ситуац≥њ. Ќерозум≥нн¤ умов, що склалис¤, в≥дсутн≥сть знань про закони та принципи д≥њ грошей, привели широк≥ прошарки населенн¤ до втрат своњх грошових вклад≥в в ощадбанках. ѕострад¤нськ≥ держави, ¤к≥ були ≥ Ї власниками ощадбанк≥в, д≥¤ли в той час в≥дносно своњх вкладник≥в безв≥дпов≥дально. “аке могло статис¤ лише при умов≥ створенн¤ денормованоњ економ≥чноњ ситуац≥њ та порушенн¤ д≥њ закону екв≥валентност≥ грошей.

† «вичайно, протир≥чч¤ перех≥дного пер≥оду породили багато питань з анал≥зу пройденого пер≥оду та проблем сьогоденн¤: ¤к повернути кредити населенню, що були надан≥ держав≥? „и можливо було процес накопиченн¤ кап≥талу зд≥йснити ≥накше? “а ≥нш≥.

—ьогодн≥ одним з найважлив≥ших завдань в економ≥ц≥ повинно стати глибоке осв≥домленн¤ та дотриманн¤ принципу екв≥валентност≥ грошей. ÷ей принцип або закон маЇ широке значенн¤, в≥н включаЇ в себе ¤к к≥льк≥сну теор≥ю грошей, так ≥ теор≥ю вартост≥.

«акон екв≥валентност≥ Ї основою к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей. ¬≥н пор≥вн¤но з нею в≥дображаЇ б≥льш глибинн≥ процеси в економ≥ц≥, так ¤к взаЇмозвТ¤зок Ук≥льк≥сть грошей Ц ц≥на товаруФ Ї пох≥дним в≥д основного звТ¤зку Ук≥льк≥сть грошей Ц здатн≥сть людиниФ. «акон екв≥валентност≥ даЇ можлив≥сть усв≥домити проблему: як спри¤ти розвитку здатност≥ та бажанню людини виготовл¤ти товари ≥ послуги при одночасному забезпеченн≥ на них широкоњ платоспроможноњ потреби? јле тут виникаЇ питанн¤: який ≥нструмент або механ≥зм забезпечить вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми?

≤нформац≥йна функц≥¤ грошей дозвол¤Ї створювати нормовану систему в економ≥ц≥, за допомогою ¤коњ забезпечуЇтьс¤: зростанн¤ товар≥в (послуг), роб≥т ≥ в≥дпов≥дного попиту на них. ƒо такоњ системи в≥дноситьс¤ сучасний грошово-кредитний механ≥зм, ¤кий забезпечуЇ багатство нац≥¤м ≥ даЇ можлив≥сть створювати пост≥йн≥ нормован≥ грошов≥ потоки громад¤нам. ѕро це св≥дчить той факт, що т≥льки банк≥вськ≥ кредити в розвинутих крањнах складають в≥д 90 до 100% створеного в них ¬¬ѕ.

‘еномен кредиту, ¤к особливого механ≥зму господарюванн¤, пол¤гаЇ, з одн≥Їњ сторони, в тому, що в≥н створюЇ УчистоФ економ≥чний фактор, а з ≥ншого боку Ц психолог≥чний фактор, ¤кий формуЇ ментальн≥сть людини: њњ св≥дом≥сть та повед≥нку.

≈коном≥чний фактор росту пол¤гаЇ в тому, що кредитн≥ операц≥њ одночасно† найб≥льшою м≥рою спри¤ють п≥двищенню попиту та пропозиц≥њ на ринку. ÷е забезпечуЇ ефективний рух грошей та ≥нших ресурс≥в.  редит спри¤Ї кап≥тал≥зац≥њ† ц≥нностей, ¤кими волод≥Ї сусп≥льство. ѕри цьому необх≥дно в≥дзначити, що незважаючи на виникненн¤ в економ≥ц≥ грошово-кредитного мультипл≥катора, ≥нфл¤ц≥йний ефект практично в≥дсутн≥й [19 с. 222].яскравим прикладом цього Ї ефективн≥сть роботи механ≥зму ≥потечного кредитуванн¤ в цив≥л≥зованих крањнах[7]

.ѕсихолог≥чний фактор росту пол¤гаЇ в тому, що кредит дл¤ людини ¤вл¤Їтьс¤ своЇр≥дним стимулом розвитку њњ зд≥бностей та прагненн¤ до ефективного використанн¤ ресурс≥в.  редитн≥ борги п≥дстьобують енерг≥ю ≥ д≥лову хватку людей, змушують њх активно мислити ≥ високоефективно д≥¤ти.  редит, кр≥м того що змушуЇ людей високоефективно трудитис¤, п≥двищувати свою квал≥ф≥кац≥ю ≥ дорожити роботою, також Ї стимулом здорового способу житт¤, прагненн¤ до пол≥тичноњ та економ≥чноњ стаб≥льност≥ в держав≥.

ќднак сучасне кредитне сусп≥льство за своњм масштабом, ритмом, складн≥стю взаЇмозв'¤зк≥в ≥ р≥внем розвитку ф≥нансових технолог≥й не може ефективно функц≥онувати без всеохоплюючого нормуванн¤ ≥ стандартизац≥њ економ≥чних в≥дносин.

—учасне мисленн¤, нов≥ форми грошей ≥ широке застосуванн¤ р≥зних ф≥нансових ≥нструмент≥в привели сусп≥льство до того,†† що практично вс≥ його члени (ф≥зичн≥ ≥ юридичн≥ особи) сьогодн≥ виступають одночасно ≥ кредиторами, ≥ позичальниками. якщо† ран≥ше нормою житт¤ людини вважалос¤ частину своњх доход≥в збер≥гати ≥ вкладати в р≥ст, то сьогодн≥ практично вс≥ доходи Ї кредитними ресурсами р≥зних ф≥нансових установ ≥, насамперед, банк≥в. ¬ той же час у розвинутих крањнах бюджет не т≥льки держави ≥ п≥дприЇмства, а й практично вс≥х громад¤н включаЇ ≥стотну частку позичкових кошт≥в. ¬се це п≥двищуЇ значенн¤ нормуванн¤ ≥ його роль у сучасному сусп≥льств≥.

††††††††††† –озгл¤немо де¤к≥ норми ≥ нормативи, що випливають з них, при регулюванн≥ кредитних в≥дносин. “ак, наприклад, норматив витрат на оплату кредит≥в визначаЇтьс¤ здатн≥стю суб'Їкта ринку створювати необх≥дн≥ грошов≥ потоки, тобто бути кредитоспроможним.  редитоспроможн≥сть Ц це грошова норма житт¤ в кредитному сусп≥льств≥, ¤к≥сно характеристика њњ член≥в. «датн≥сть грошей перетворювати ¤к≥сн≥ характеристики в к≥льк≥сн≥ показники дозвол¤Ї визначати р≥зн≥ нормативи платоспроможност≥ член≥в сусп≥льства. —еред цих норматив≥в найважлив≥шим Ї коеф≥ц≥Їнт покритт¤ витрат по обслуговуванню боргу† (коеф≥ц≥Їнт доступност≥ кредиту).††

††††††††††† ƒаний норматив у св≥тов≥й ф≥нансов≥й практиц≥ придбав широке поширенн¤ ≥ був закр≥плений в≥дпов≥дними документами (стандартами). “ак, наприклад, показник витрат по обслуговуванню боргу складаЇ в розвинутих крањнах в≥д 25% до 30%. ƒл¤ юридичних ос≥б нормою Ї те, що кредити в структур≥ пасив≥в позичальника складають 50-60%.

††††††††††† ¬еличезний вплив на нормуванн¤ економ≥чних в≥дносин у сусп≥льств≥ за допомогою грошей зд≥йснюЇ сучасна банк≥вська система. ѕочинаючи з к≥нц¤ X≤X стол≥тт¤ банки почали активно займатис¤ нормуванн¤м своњх в≥дносин з кл≥Їнтами. ¬они розробили спец≥альн≥ нормативи, закр≥пили њх у стандарти ≥ на њхн≥й основ≥ приступили до широкого нормуванн¤ економ≥чних в≥дносин у сусп≥льств≥.

††††††††††† ¬икористанн¤ ф≥нансових стандарт≥в у процес≥ андеррайтинга позичальник≥в даЇ можлив≥сть банкам мати необх≥дну ≥нформац≥ю про громад¤н, п≥дприЇмства й установи† не т≥льки своњх крањн, але й крањн, з ¤кими вони працюють.

†††††††††††  р≥м оц≥нки ф≥нансового стану позичальник≥в за допомогою р≥зних норматив≥в, банки розробл¤ють нормативи оц≥нки проект≥в б≥знесу, ринк≥в ≥ перспектив њхнього розвитку. —учасн≥ банки за допомогою норматив≥в оц≥нюють не т≥льки ф≥нансовий стан позичальник≥в ≥ њх б≥знес, але й морально-д≥лов≥ ¤кост≥ ф≥зичних ос≥б. —ьогодн≥ одним з основних ≥ найб≥льш розповсюджених критер≥њв оц≥нки громад¤нина цив≥л≥зованоњ крањни Ї† на¤вн≥сть у нього ¤к≥сноњ (нормальноњ) кредитноњ ≥стор≥њ.

††††††††††† Ѕанки також внесли ≥стотний вклад у теор≥ю економ≥чного розвитку ≥ за рахунок розробки та впровадженн¤ норм ≥ норматив≥в власноњ д≥¤льност≥. Ѕагато з цих норматив≥в за останн≥ роки ’’ стор≥чч¤ придбали статус м≥жнародних стандарт≥в.

Ќормуванн¤ функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи Ї кращим зразком управл≥нн¤ ризиками, основою њњ ефективност≥ й ефективност≥ економ≥ки не т≥льки окремоњ крањни, але ≥ усього св≥тового господарства.

††††††††††† ” сучасному сусп≥льств≥ нормуванн¤ економ≥чних в≥дносин на основ≥ ≥нформац≥йноњ функц≥њ грошей поширилос¤ за межами банк≥вськоњ системи. як методолог≥¤ п≥знанн¤ та управл≥нн¤ воно охопило практичну д≥¤льн≥сть ус≥х суб'Їкт≥в сусп≥льства. Ќормуванн¤м економ≥чних в≥дносин займаЇтьс¤ не т≥льки ур¤д, кер≥вники п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, але й домогосподарства ≥ окрем≥ громад¤ни.

††††††††††† ” зв'¤зку з цим сьогодн≥ проблеми нормуванн¤ економ≥чних в≥дносин сьогодн≥ мають потребу в подальших наукових досл≥дженн¤х, у процес≥ ¤ких необх≥дно враховувати особливост≥ ≥нформац≥йноњ сут≥ грошей, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ у взаЇмод≥ючих факторах.

††††††††††† ѕо-перше, грош≥ пронизують† св≥дом≥сть ус≥х людей, удосконалюють мисленн¤ людини та спри¤ють п≥знанню соц≥альноЦеконом≥чних ¤вищ у сусп≥льств≥. √рош≥ складають основу ф≥лософ≥њ житт¤ сучасноњ людини.

††††††††††† ѕо-друге, грош≥ Ї основою психолог≥њ людей. «нанн¤ принцип≥в ≥ метод≥в њхнього використанн¤ впливають на повед≥нку людини, забезпечують правильний виб≥р життЇвих ц≥нностей, рац≥ональне використанн¤ ресурс≥в. √рош≥ стимулюють повед≥нков≥ реакц≥њ людей не т≥льки тому, що вони Ї засобом дос¤гненн¤ певноњ мети, а головним чином тому, що вони сам≥ стали метою життЇд≥¤льност≥ людини.

††††††††††† ѕо-третЇ, на основ≥ удосконаленн¤ мисленн¤ та практичних д≥й людини, викликаних ≥нформац≥йною функц≥Їю грошей, в≥дбуваЇтьс¤ пол≥пшенн¤ ≥ вс≥Їњ системи управл≥нн¤ економ≥чними процесами. „им б≥льше ми п≥знаЇмо ≥ використовуЇмо норми грошей, тим б≥льше ми дос¤гаЇмо гармон≥чноњ Їдност≥ макро- ≥ м≥кропроцес≥в в економ≥ц≥, що Ї основою розвитку сусп≥льства, зростанн¤ його матер≥ального ≥ духовного р≥вн¤.

 

Ћ≥тература:

 

1.     √альчинський ј. “еор≥¤ грошей. Ц .: ќснови, 1996.

2.     √рош≥ та кредит / «а ред. ћ. —авлука Ц .: Ќ≈”,2002.

3.      расавина Ћ. ѕроблемы денег в экономической науке // ƒеньги и кредит †2001, є10.

4.     ћакконнелл  .Ћ., Ѕрю —.Ћ. Ёкономикс: ѕринципы, прблемы и политика. Ц  .: ’агар-ƒемос, 1993.

5.     ƒолан Ё.ƒж.,  эмпбелл  .ƒ.,  эмпбелл –.ƒж. ƒеньги, банковское дело и денежно-кредитна¤ политика. Ц —ѕб.: У—анкт Ц ѕетербург ќркестрФ, 1994.

6.     √аррис Ћ. “еори¤ денег //ƒеньги: состав. ј.„ухно-  .: ¬ид. Ђ”крањнаї, 1997.

7.      осой ј.ћ. —овременные деньги // ƒеньги и кредит 2002, є 6.

8.     ћишк≥н ‘.—. ≈коном≥ка грошей, банк≥вськоњ справи та ф≥нансових ринк≥в. Ц  .: ќснови, 1999.

9.     ћиллер –.Ћ., ¬ан-’ауз ƒ.ƒ. —овременные деньги и банковское дело. Ц ћ.: »нфра-ћ., 2000.

10. ≤нновац≥йна стратег≥¤ ”крањнських реформ / ј. √альчинський,¬. √еЇць та ≥н. Ц  .: «нанн¤ ”крањни, 2002.

11. Simmel G. The Philosophy of Money // Ed by D. Frisby. Sekond enlarged edition.L., N.Y., 1995.

12. ћасковичи —. ћашина твор¤ща¤ богов. ѕер. с франц.-ћ.:Ф÷ентр психологииФ, 1998.

13.   енэ ‘. »збранные экономические произвидени¤.-ћ.: Ђ—оциально-экономическа¤ литератураї, 1960.

14.  ём ƒ. ќ деньгах // ём ƒ. ћалые произведени¤ Цћ.:  анон, 1996.

15.  ћишк≥н ‘. ≈коном≥ка грошей, банк≥вськоњ справи ≥ ф≥насових ринк≥в.- .: ќснови, 1999.

16.  Friedmen, Milton, and Schwartz, Anna, 1986, Has Government Any Role in Money? // Journal of Monetary Economics† 17/1986.

17.  ёщенко ¬. Ћисицький ¬. √рош≥: розвиток попиту та пропозиц≥њ в ”крањн≥.- .: У—карбиФ, 2000.

18.  ’айек ј. ‘. „астные деньги .-ћ.: »нститут национальной модели экономики, 1996.

19.  Ўумпетер …. —ущность и роль кредита // Ўумпетер …. “еори¤ экономического развити¤ ћ.: ѕрогресс, 1982